Автор: admin ‡ Дата: 1 февраля 2010 ‡ Рубрика: Поэзия ‡ Метки: стихи
Припини мені снитись, благаю
Мого серця нема, я вмираю,
Як без тебе жити не знаю,
Але мабуть доля така - намагаюсь.
Намагаюсь чіплятись за гордість,
Самодостатність і розум, і в цьому двобої,
Розумію, що щастя не в перемозі, я хочу в полон
В полон душі, очей і рук, і губ твоїх.
Кава в чашці, ложка на підлозі,
Я кидаю її завжди навмисно
Все сподіваюсь знайти тебе на порозі
І зтерти з очей солоне намисто.
О, любий мій, я вкотре зрозуміла,
Без тебе я ніщо, я розчинилась,
За що Боги коханців так карають,
Так заздрять і ненавидять, і зрештою вбивають.
