Самота-безодня

Автор: admin   ‡   Дата: 10 июня 2010   ‡   Рубрика: Поэзия   ‡   Метки:

Кузьменко Т.
Самота-безодня

Навіщо потрібні страждання в любові?
Навіщо так часто ти не зі мною,
Чому одиначка так прагне з тобою
Життя розділити і бути собою.

Як поєднати всі мінуси й плюси?
Спинити кров, що річкою біжить
Із серця, та не єднає полюси,
А душа як скорботна вдова голосить.

Світ великий, а місця нам нема, Від самоти нікуди не втечеш,
Ховатись вже не має сенсу, я-сама,
Одиначка, що тут обереш?

Як розірвати світ на дві частини?
І розділить життя на дві стежини? Та як тебе викинути з серця?
І вилить почуття як воду із відерця?

Кому іще мені принести жертву?
Кібеллі, Реї, Іштар, Афродіті?
Чи голос янгола послухати,
Того, що на плечі шепоче?

Як жити, коли вмерти не сила,
Коли безодня вабить наче висота,
Любові завжди в мріях я просила,
А у відповідь - отрута й самота!

(2008 р.)


Комментирование закрыто.