Услуги
Текс
Т р и п т и х
Він
Позіхнув голосно, майже крикнув і пішов. Пішов геть. ( Не було нічого? А що було?) Ішов вулицею, а вона зустрічала його голосами, шумом авто, що як дикі сарни, неслися у нескінченному потоці. Несподіванно серце пронизав біль, воно зайшлося… Щось хотів сказати і не встиг. Хвилина, ще одна…І раптом…Очі, кришталеві. А в кришталі - він і нескінченне небо, і руки горлицями на плечах. Підвівся, не встиг нічого промовити, одна з горлиць зірвала вишню з обличчя, подарувала вітрові, а, може, йому?..
Вона
Боже, аби не запізнитись, аби встигти - Чекає. Хто? То не важливо. Аби чекав вічність, щоб горлиць напоїти ніжністю, вишень налитих, торкнутися. А у відповідь - каміння гостре, сіре і холодне. Щастя, побите камінням та мертвий коханець на руках. Але чому очі він відкрив?! Дивиться немов очманілий, руки простягає до моїх горлиць. Мабуть, то просто не він.
Квітка
На порозі лежала троянда в пелюшках. Вона кричала і простягала листочки до людей. Замість пелюстків у неї - оченята, губки і носик. У очах той самий кришталь, у якому нескінченне небо, він і руки горлицями на плечах. Серце, повне по вінця, хлюпоче через край. Крик. І зникло все -прокинулася. Боже, що це так гримить, наче сурми караючих ангелів.-Стукають у двері. Хвилина, і вже за порогом. Дитина?! Ні, просто троянда в пелюшках.